5 червня у столичному «Прем’єр Палаці» відбулася чергова Міжкомітетська зустріч Асоціації українських корпоративних радників (АУКР), присвячена обговоренню актуальних законодавчих ініціатив, судової практики, регуляторних змін та практичних викликів, що постають перед корпоративними юристами та бізнесом.
Цього разу захід проходив у новому форматі — було проведено декілька спільних засідань за участю різних Board’ів Комітетів АУКР, які безпосередньо виступили з ініціативою щодо поглиблення співпраці та обговорення питань, що стосуються різних галузей права та секторів економіки. Це дозволило об’єднати експертизу членів Асоціації навколо найбільш актуальних проблем бізнесу та напрацювати спільні підходи до їх вирішення.
Окрім цього, програма зустрічі передбачала обговорення низки актуальних питань, які зачіпають інтереси корпоративних юристів незалежно від сфери бізнесу. Серед ключових тем — реформа АРМА та нові можливості для ринку арештованих активів, перші підсумки відкритого обговорення законопроєкту щодо удосконалення правил трансфертного ціноутворення, стан імплементації стандартів GDPR в Україні та готовність бізнесу до нових вимог у сфері захисту персональних даних.
Окрему увагу учасники приділили проблемним аспектам судової практики Верховного Суду щодо повернення лізингових платежів, колізіям адресних даних у державних реєстрах та інформаційних системах, уніфікації підходів до використання простого електронного підпису у зовнішньоекономічній діяльності, а також першим практичним кейсам подання заяв про відшкодування збитків бізнесу через застосунок «Дія». Модератором зустрічі виступив Рустам Колесник, президент Асоціації українських корпоративних радників, CEO видавництва «Юридична практика».
Реформа АРМА:
нові можливості для ринку
арештованих активів
Міжкомітетське засідання АУКР було розпочато зі спеціального виступу т.в.о. голови Агентства з розшуку та менеджменту активів Ярослави Максименко, яка подякувала організаторам за запрошення та можливість представити інституційні зміни в роботі АРМА. Вона наголосила, що реформа 2025 року має важливе значення як для економіки України, так і для бізнесу, та покликана змінити підхід до арештованих активів — від «припаркованих» об’єктів до працюючих економічних інструментів.
За її словами, одним із ключових нововведень є попередня ідентифікація та оцінка активів ще до їх передачі в управління АРМА. Це, зокрема, має забезпечити прозорість ринку та спростити доступ потенційних управителів до інформації, яка раніше потребувала додаткового пошуку. Як зазначила пані Максименко, вже сьогодні за новими правилами опубліковано перші активи, серед яких активи групи компаній IDS, бізнес-центри та окремі об’єкти нерухомості, а також готуються до запуску нові активи у різних секторах, включно із земельними ділянками, промисловими об’єктами та транспортною інфраструктурою.
Окремо вона підкреслила, що метою реформи є не лише забезпечення доходів держави від управління активами, а й збереження та, за можливості, примноження їх економічної вартості. Водночас АРМА закликає бізнес до активнішої участі у процесі — подання листів зацікавленості, надання пропозицій щодо умов управління та безпосереднього залучення до оцінки активів. За її словами, відкритий діалог між державою та бізнесом є ключовою умовою формування ефективного ринку арештованих активів та зниження корупційних ризиків у цій сфері.
Також було зазначено, що вся актуальна інформація про активи та процедури їх управління доступна на офіційному сайті АРМА, де поступово впроваджується більш зручний та структурований формат подачі даних для бізнесу.
Податкові зміни та трансфертне ціноутворення:
перші результати роботи експертної групи АУКР
Олексій Захарчук, голова GR Board АУКР та директор компанії ProAdvisors, представив результати роботи Асоціації над проєктами змін до Податкового кодексу України в частині трансфертного ціноутворення. Він нагадав, що ініціативи Міністерства фінансів у цій сфері стали предметом широкого обговорення, оскільки зачіпають значну частину великого бізнесу та пов’язані з виконанням міжнародних зобов’язань України, зокрема в межах Ukraine Support Loan та імплементації європейських директив і рекомендацій ОЕСР.
За його словами, в рамках роботи АУКР було підготовлено значний масив пропозицій до законопроєктів — близько 500 сторінок зауважень та коментарів. У подальшому представники Асоціації брали участь у низці круглих столів із Міністерством фінансів та представниками Європейської комісії, що дозволило перейти до предметного діалогу щодо запропонованих підходів. Як зазначив спікер, саме в межах цих обговорень Мінфін переглянув частину своїх підходів і готує оновлену редакцію законопроєкту, у якій значну частину напрацювань бізнес-спільноти планується врахувати.
Окремо Олексій Захарчук звернув увагу на ключові проблемні норми початкових редакцій, зокрема надмірно низькі порогові значення для звітності з трансфертного ціноутворення, а також розширене трактування контрольованих операцій, яке могло суттєво ускладнити адміністрування для бізнесу. Також він відзначив дискусійні підходи до визначення податкового резидентства та потенційні ризики подвійного оподаткування для громадян, які працюють за кордоном.
Спікер підкреслив, що подальша робота над законопроєктами продовжиться вже з урахуванням оновлених пропозицій, які АУКР планує публічно обговорювати в межах усіх комітетів. Він також відзначив зростаючу роль Асоціації як експертної платформи для системного діалогу бізнесу з державою у сфері податкової політики.
GDPR в Україні:
регуляторні виклики
та стратегічні орієнтири імплементації
Співголова Legal Tech & IT Board АУКР, бізнес-партнер з юридичних питань компанії «МХП» Ігор Лісецький у своєму виступі окреслив ключові виклики та передумови впровадження стандартів GDPR в Україні. Він зауважив, що тема захисту персональних даних є надзвичайно складною для імплементації, однак її актуальність зростає у контексті євроінтеграційного курсу України та виконання відповідних міжнародних зобов’язань.
За його словами, імплементація GDPR є фактично частиною зобов’язань України в межах європейських програм підтримки та руху до членства в ЄС, а також умовою подальшої інтеграції в цифровий простір Європейського Союзу. Спікер звернув увагу на те, що в самому ЄС наразі триває дискусія щодо спрощення та оновлення регулювання у сфері захисту даних з урахуванням розвитку цифрових технологій та штучного інтелекту, що створює «вікно можливостей» для більш збалансованого підходу до імплементації відповідних норм в Україні.
Окремо Ігор Лісецький наголосив на практичних викликах транскордонної обробки даних, коли українські компанії працюють із сервісами та інфраструктурою ЄС, але з точки зору права залишаються «третіми країнами», що створює додаткові бюрократичні та регуляторні обмеження. Як потенційно оптимальний сценарій розвитку він відзначив досягнення для України рішення про adequacy визнання з боку Європейського Союзу, що дозволило б суттєво спростити обіг та обробку персональних даних у взаємодії з європейськими партнерами та зняти значну частину адміністративних бар’єрів для бізнесу.
Експерт із регуляторних питань та захисту персональних даних Лілія Олексюк, одна з авторів законопроєктів у сфері імплементації GDPR в Україні, окреслила поточний стан законодавчих ініціатив, спрямованих на гармонізацію національного права з європейськими стандартами. Вона нагадала, що в парламенті вже зареєстровано законопроєкти, які передбачають імплементацію GDPR та створення незалежного наглядового органу з питань захисту персональних даних і доступу до публічної інформації, а також готуються додаткові ініціативи щодо адміністративної та кримінальної відповідальності.
За її словами, зобов’язання України у сфері захисту персональних даних закріплені ще з 2014 року в Угоді про асоціацію з ЄС і передбачають впровадження стандартів не нижчих за європейські. Водночас спікер наголосила, що повноцінна імплементація GDPR неможлива без комплексного функціонування трьох ключових елементів: якісного національного законодавства, дієвого незалежного регулятора та сформованої судової практики. Вона також підкреслила, що на сьогодні в Україні фактично відсутня стала судова та правозастосовча практика у сфері захисту персональних даних, що ускладнює наближення до європейської моделі.
Окремо Лілія Олексюк звернула увагу, що реалістичний шлях до отримання рішення ЄС про адекватність у сфері захисту даних потребує не лише формального ухвалення законодавства, а й його реального застосування бізнесом, органами влади та судами. Вона підкреслила, що лише системне впровадження правил, розвиток практики контролюючого органу та належна судова експертиза можуть забезпечити відповідність європейським вимогам, і закликала бізнес уже зараз починати практичну підготовку до нових регуляторних стандартів.
Член Legal Tech & IT Board АУКР, ІТ-юрист компанії «Nova Digital» Олена Барда у своєму виступі запропонувала розглядати імплементацію GDPR не як регуляторний виклик, а як стратегічну можливість для українського бізнесу, зокрема ІТ-сектору. Вона наголосила, що європейські регуляції у сфері захисту даних і кібербезпеки формують нову модель відповідальності у ланцюгах постачання (supply chain), де компанії дедалі більше орієнтуються на партнерів, які працюють за зрозумілими та уніфікованими правилами.
За її словами, дотримання вимог GDPR та суміжних регуляцій напряму впливає на конкурентоспроможність компаній на міжнародних ринках, оскільки європейський бізнес змушений мінімізувати регуляторні та штрафні ризики при виборі партнерів. У цьому контексті компанії, які впроваджують стандарти захисту даних, отримують перевагу у доступі до європейських ринків, інвестицій та міжнародних проєктів, тоді як невідповідність цим вимогам може суттєво обмежувати можливості співпраці.
Окремо спікерка звернула увагу на потенційні можливості для України у сфері міжнародних наукових та інноваційних програм, зокрема Horizon Europe, участь у яких наразі обмежена відсутністю рішення про adequacy у сфері захисту даних. Вона підкреслила, що впровадження GDPR відкриває не лише регуляторний, а й економічний та інноваційний потенціал для українських університетів і компаній, а також сприяє формуванню в Україні більш глибокого розуміння даних як стратегічного ресурсу.
За підсумками обговорення відповідної тематики учасники міжкомітетського засідання дійшли згоди щодо необхідності системного доопрацювання підходів АУКР до імплементації GDPR та суміжних законодавчих ініціатив. Голова GR Board АУКР Олексій Захарчук запропонував надати можливість усім зацікавленим членам Асоціації детально опрацювати наявні законопроєкти та таблиці правок до другого читання, після чого IT-Board має зібрати та узагальнити позиції всіх комітетів і винести їх на подальше обговорення з представниками державних органів та європейських інституцій. Водночас наголошено на необхідності визначити концептуальну рамку — чи йдеться лише про формальне імплементування вимог ЄС, чи про формування в Україні повноцінної культури захисту персональних даних.
Президент АУКР Рустам Колесник підтримав необхідність широкого залучення всіх комітетів до цього процесу, запропонувавши організувати розсилку матеріалів законопроєктів та запитів до кожного борду з наданням часу для опрацювання та формування позицій. Після узагальнення отриманих пропозицій планується проведення спільного обговорення для вироблення консолідованої позиції АУКР щодо подальших дій і формування єдиного підходу до взаємодії з законодавчими ініціативами у сфері захисту персональних даних.
Повернення лізингових платежів
у судовій практиці
Ольга Стахович, член Banking Board, заступник генерального директора з правових питань ТОВ «ОТП Лізинг», зосередилася у своєму виступі на проблемі судової практики щодо повернення частини лізингових платежів після розірвання договорів фінансового лізингу. Вона зазначила, що лізингоодержувачі у судах отримують можливість вимагати повернення значної частини сплачених коштів — орієнтовно до 65%.
За її словами, така практика виникла через ототожнення судами фінансового лізингу з договором купівлі-продажу з авансом, унаслідок чого частина лізингового платежу, що відповідає вартості об’єкта, розглядається як авансовий платіж і підлягає поверненню на підставі норм ЦК України. Водночас спікерка підкреслила, що лізинговий платіж має комплексну структуру і включає не лише відшкодування вартості активу, а й винагороду та інші складові.
Окремо вона навела приклади суттєвих наслідків такої практики для ринку, коли після кількох років користування активом та його вилучення лізингодавець фактично змушений повертати значну частину отриманих платежів. За її словами, це створює системні ризики для галузі фінансового лізингу та ставить під сумнів передбачуваність відповідних правовідносин.
Владислав Божко, член Litigation, ADR & Insolvency Board, керівник управління судового процесу АТ КБ «ПриватБанк», звернув увагу на процесуальні особливості формування судової практики у спорах щодо фінансового лізингу. Він зазначив, що ПриватБанк був одним із ключових учасників цієї категорії справ і намагався вплинути на формування підходів судів на користь лізингодавців.
Спікер повідомив, що банк був залучений у понад 20 справ, які всі дійшли до Верховного Суду, та у яких неодноразово подавалися клопотання про передачу справ на розгляд Великої Палати. Водночас такі клопотання здебільшого відхилялися, а Велика Палата відмовлялася втручатися, посилаючись на відсутність розбіжностей у практиці касаційної господарської юрисдикції.
Окремо він наголосив на тому, що сформована практика, на його думку, фактично створює суперечливі правові наслідки: з одного боку, суди визнають право лізингодавця вимагати виконання зобов’язань і стягнення платежів, а з іншого — після повернення предмета лізингу допускають повернення значної частини сплачених коштів, що ставить під сумнів економічну доцільність інструменту. Він також зазначив, що подальші кроки можуть включати повторні звернення до Верховного Суду та можливу координацію позицій через платформу АУКР і професійні асоціації для ініціювання перегляду підходів.
Олег Маліневський, співголова Litigation, ADR & Insolvency Board, керуючий партнер EQUITY, коментуючи дану проблематику, провів паралелі з попередніми кейсами судової практики у банківському секторі, коли при визнанні кредитних договорів недійсними виникали спроби фактичного «перекосу» в бік позичальників через неправильне трактування природи договору та його складових.
Він зазначив, що подібна помилка простежується і у спорах щодо фінансового лізингу, де суди зосереджуються виключно на елементі купівлі-продажу, ігноруючи орендну складову та фактичне користування активом, у межах якого лізингоодержувач отримує економічні вигоди та несе відповідні витрати. Саме це, на його думку, призводить до викривлення балансу інтересів сторін.
Серед можливих шляхів вирішення проблеми він назвав як процесуальні інструменти — консолідацію справ і посилення аргументації для передачі питань на розгляд Великої Палати Верховного Суду, так і законодавчі зміни через роботу з профільними комітетами та GR-напрямом. Окремо він наголосив на важливості залучення наукової спільноти для теоретичного обґрунтування неправомірності поточного підходу судової практики та посилення правової позиції ринку.
Колізії адресних даних
у державних реєстрах
Віталій Бєліков, віцепрезидент АУКР із питань публічно-приватного партнерства, голова Corporate & Employment Board, директор департаменту з правових питань АТ «Укрпошта», у своїй доповіді зосередився на проблемі відсутності єдиного державного адресного реєстру в Україні, попри наявність розвинених цифрових систем і великої кількості державних реєстрів. Він зазначив, що саме розрізненість підходів до фіксації адрес створює системні ризики для бізнесу в різних секторах економіки.
Спікер звернув увагу, що наразі існують різні підходи до ідентифікації об’єктів: кадастрові дані, податкові та ліцензійні реєстри, а також адреси, які присвоюються органами місцевого самоврядування. У результаті виникають колізії, коли одна й та сама локація може мати різні або неузгоджені адресні позначення, що ускладнює регуляторні процедури та створює невизначеність для бізнесу, зокрема в аграрному секторі та сфері акцизної діяльності.
Окремо він представив бачення вирішення проблеми через створення єдиного поштово-кадастрово-цифрового реєстру, який поєднував би кадастровий номер, GPS-координати та адресу об’єкта. Такий підхід, за його словами, дозволив би забезпечити майже повну точність ідентифікації об’єктів незалежно від змін адміністративного устрою чи назв вулиць, а також суттєво підвищити ефективність взаємодії між державними органами та бізнесом.
Простий електронний підпис
у зовнішньоекономічних договорах
Дмитро Федечко, голова Agri Board, керівник юридичного відділу Louis Dreyfus Company Ukraine, зосередився на практичних проблемах використання простого електронного підпису у зовнішньоекономічних контрактах, зокрема в аграрній торгівлі. Він зазначив, що компанія активно застосовує електронні інструменти підписання договорів, зокрема DocuSign, у роботі з українськими виробниками та міжнародними контрагентами.
Спікер звернув увагу, що в практиці виникають розбіжності з боку окремих банків, які в межах фінансового моніторингу висловлюють обережну позицію щодо використання простого електронного підпису. Зокрема, іноді пропонується підходити до таких документів за аналогією з факсимільним підписом, що передбачає додаткове паперове підтвердження кожної нової уповноваженої особи та повторне фізичне підписання документів між сторонами.
Водночас пан Федечко підкреслив, що така практика є надмірно ускладненою та не відповідає сучасним цифровим підходам, оскільки первинна домовленість сторін про використання електронного підпису мала б бути достатньою для подальшого підписання додаткових угод і документів. Він також звернувся до учасників дискусії з банківського сектору та регуляторного середовища із запитом щодо можливих правових чи комплаєнс-підстав для таких обмежень, наголосивши на необхідності вироблення уніфікованого та практичного підходу до використання ПЕП у зовнішньоекономічній діяльності.
Денис Крицький, голова Banking Board, пояснив, що питання застосування простого електронного підпису в банківській практиці слід розділяти на дві площини: використання електронного підпису в межах банківських відносин із клієнтами та застосування документів у рамках валютного нагляду. Він нагадав, що з 2017 року Національний банк України отримав регуляторні повноваження у сфері електронних довірчих послуг, що закріплено відповідними нормами та постановами НБУ.
Спікер зазначив, що DocuSign на сьогодні не ідентифікований українським регулятором як окремий вид простого електронного підпису, хоча загалом у світі існує близько 90 його різновидів. Він підкреслив, що його використання можливе лише за умови попередньої письмової згоди між банком і клієнтом, де визначаються ризики та правила ідентифікації підписувача, тоді як єдиним повноцінно прирівняним до власноручного підпису інструментом залишається кваліфікований електронний підпис (КЕП).
Окремо Денис Крицький висловив думку, що у випадках, коли банки вимагають додаткового паперового підтвердження або факсимільного дублювання електронних документів, йдеться радше про перестрахування, ніж про пряму вимогу закону. Він запропонував звернутися до Національного банку України та Міністерства цифрової трансформації для отримання офіційних роз’яснень щодо допустимості використання простого електронного підпису, зокрема DocuSign, у зовнішньоекономічних операціях та валютному нагляді, що дозволило б уніфікувати практику та зняти існуючі розбіжності між учасниками ринку.
Останній виступ у межах Міжкомітетської зустрічі АУКР був присвячений заявам про відшкодування збитків бізнесу через платформу «Дія», зокрема проблемам ідентифікації та доказової бази в межах першої практики застосування міжнародного Реєстру збитків. Ганна Мішенкова-Данелюк, голова Litigation, ADR & Insolvency Board, керівник юридичного департаменту групи компаній «Епіцентр», окреслила загальну архітектуру реєстру, який створено на виконання резолюції ООН та рішень Ради Європи і який є лише першим етапом майбутнього компенсаційного механізму, що ще має бути розгорнутий на міжнародному рівні.
Спікер детально зупинилася на практичних складнощах подання заяв через «Дію» для бізнесу: технічні збої платформи, проблеми цифрового делегування повноважень, обмеження щодо завантаження доказів, а також відсутність гнучкого механізму виправлення або доповнення вже поданих заяв. Окремо було наголошено на складностях із підтвердженням права власності у випадках корпоративних змін або втрати актуальності даних у реєстрах, а також на обмеженому переліку допустимих категорій збитків, де враховуються лише реальні втрати без упущеної вигоди. Як підсумок, було підкреслено, що попри важливість ініціативи, її практична реалізація наразі потребує суттєвого технічного доопрацювання та узгодження процедур.
У подальшому обговоренні учасники погодилися з необхідністю системного реагування на виявлені проблеми, зокрема через підготовку узагальнених звернень від АУКР до Мінцифри та профільних органів для вдосконалення функціоналу реєстру та забезпечення його стабільної роботи для бізнесу.
